Зварювальні роботи в основному складаються з двох частин: самого робота та зварювального обладнання. Робот складається з корпусу робота та шафи керування (апаратного та програмного забезпечення). Зварювальне обладнання, на прикладі дугового та точкового зварювання, складається з джерела зварювального струму (включаючи систему керування), пристрою подачі дроту (для дугового зварювання) та зварювального пальника (або затискача). Розумні роботи також повинні мати систему чутливості, таку як лазерні датчики або датчики камери та пристрої їх керування. В останні роки людиноподібні зварювальні роботи були розроблені як нова конструкція системи. Їхньою основою є побудова системи керування рухами «мозочка», поєднаної з біонічним тілом і трьома підсистемами: виконання, сприйняття та прийняття-рішень, а також експертиза зварювання. Метою є підвищення точності та ефективності зварювання та адаптація до складних промислових сценаріїв.
Зварювальні роботи, які виробляються в усьому світі, здебільшого є шарнірними роботами, переважна більшість яких має шість осей. Осі 1, 2 і 3 можуть переміщувати кінцевий ефектор в різні просторові положення, тоді як осі 4, 5 і 6 задовольняють різні вимоги до положення інструменту. Механічна конструкція корпусу зварювального робота в основному має дві форми: паралелограмну структуру та бокову -монтовану (поворотну) структуру. Основною перевагою бічної{10}}конструкції (гойдалки) є великий діапазон рухів верхньої та нижньої частини рук, що дозволяє робочому простору робота майже досягати розміру сфери. Таким чином, цей тип робота може працювати на рамі вниз головою, економлячи простір і полегшуючи переміщення об’єктів на землі. Однак цей тип бокового -робота має консольну конструкцію для 2-ї та 3-ї осей, що зменшує жорсткість робота. Зазвичай він підходить для роботів з меншими навантаженнями, які використовуються для дугового зварювання, різання або розпилення. Верхня рука робота-паралелограма приводиться в рух важелем. Важіль і нижнє плече утворюють дві сторони паралелограма, звідси і назва. Ранні роботи-паралелограми мали відносно невеликі робочі місця (обмежені передньою частиною робота), що ускладнювало роботу-догори ногами. Однак нові роботи-паралелограми (паралельні роботи), розроблені з кінця 1980-х років, розширили робочий простір до верхньої, задньої та нижньої частини робота, усунувши проблеми з жорсткістю, як у бокових -роботів, що привернуло широку увагу. Така конструкція підходить як для легких, так і для важких роботів. Останніми роками більшість роботів для точкового зварювання (вантажопідйомність 100-150 кг) мають структуру паралелограма.
Обидва типи роботів, описані вище, включають обертальний рух по всіх осях, таким чином застосовуючи серводвигуни, що приводяться в дію редукторами з циклоїдальним вертушки (RV) (осі 1-3) і гармонійними редукторами (осі 1-6). До середини 1980-х років роботи з електричним приводом використовували серводвигуни постійного струму, але з кінця 1980-х років різні країни перейшли на серводвигуни змінного струму. Оскільки двигуни змінного струму є безщітковими та мають чудові динамічні характеристики, у нових роботів не лише нижча кількість аварій, але й значно збільшений час без обслуговування та швидший розгін/уповільнення. Деякі нові легкі роботи з вантажопідйомністю до 16 кг можуть досягати максимальної швидкості центральної точки інструменту (TCP), що перевищує 3 м/с, з точним позиціонуванням і мінімальною вібрацією. Водночас шафу керування роботом було оновлено до 32-розрядного мікрокомп’ютера та нових алгоритмів, які дозволяють йому автоматично оптимізувати свій шлях, у результаті чого траєкторія більше нагадує навчену траєкторію.
